У Сумах формується новий простір для відновлення й тиші: три майстрині звукотерапії за десять місяців провели «звукові подорожі» для близько 400 людей. Вони працюють із тибетськими чашами, гонгами та десятками інших інструментів, збирають групи до 20 учасників і розвивають свою справу завдяки грантовій підтримці.
Від однієї чаші до власної практики
Ідея звукотерапії прийшла до Тетяни Стеценко задовго до повномасштабної війни. Вона згадує, як одного разу потрапила на сеанс тибетських чаш і «буквально закохалася» в ці звуки та відчуття. Повторити досвід довго не вдавалося, але за день до 24 лютого вона все ж купила першу чашу і згодом саме її використовувала, щоб заспокоюватися в найважчі моменти, утримуючи себе від «емоційного дна».
Згодом до ідеї повернула випадковість. Подруга Тетяни Наталя Гетта запропонувала податися на грант для самозайнятих та ФОПів у Сумській області. Спершу Тетяна планувала проєкт органічних хлібців за власною рецептурою, але ситуація змінилася, коли її партнерка Олена Дрозд поділилася в соцмережах, що проходить навчання з тибетських чаш. За два дні до дедлайну Тетяна повністю переписала бізнес-план і подалася на грант уже зі звуком як основою проєкту.
Свою грантову заявку написала й Наталя, але вже на інший напрямок – заняття йогою для мам та дітей. У результаті всі три майстрині об’єдналися в одну команду саундхілінгу в Сумах.
Як влаштована «звукова подорож»
Сеанси проходять у просторих приміщеннях площею 50–100 кв. м. Важливі умови – тиша, можливість розкласти каремати та пледи й комфортно розмістити групу до 15–20 людей. За словами майстринь, один раз на сеанс прийшло 30 учасників, але такий формат ускладнює можливість приділити увагу кожному.
Тривалість «звукової подорожі» – від години до години двадцяти. Група лягає на каремати, отримує теплі пледи та маски на очі. Тетяна, Наталя й Олена одразу пояснюють: це не концерт, а терапевтична практика. У роботі вони використовують понад 17 інструментів – тибетські чаші, гонги, інші акустичні засоби, іноді додають звукові записи, бінауральні ритми та звуки природи.
До кожного сеансу готують окремий сценарій. Спочатку звучать заземлювальні тони, що допомагають розслабити тіло. Потім – глибокі, «очищувальні» звуки, які учасники часто описують як емоційну «прочистку». Завершують високі, ніжні відтінки – ті, що пробуджують, дають відчуття натхнення та м’якого повернення до повсякденності.
Після завершення практики група ще залишається в просторі: є час на чай, крафтові цукерки, які готує Олена, та на розмови. Частина людей ділиться відчуттями одразу, хтось повертається з історіями згодом – уже після кількох сеансів.
Кому допомагає звук і хто може бути в групі
За десять місяців через групові та індивідуальні практики майстринь пройшли близько 400 людей. Частина відвідувачів повертається регулярно – по 5–8 разів. Є й ті, хто обирає індивідуальні зустрічі, де акцент робиться на тілесному віброакустичному масажі чашами.
Серед учасників – люди віком від 18–20 до 70 років. Приблизно 80% аудиторії становлять жінки. Були й окремі дитячі сеанси, але, визнають майстрині, дітей складніше «занурити» у стан повного розслаблення.
Найчастіший запит від учасників – відключитися від тривожних думок, зняти накопичений стрес, хоч ненадовго «переключити» свідомість. Тетяна пояснює це так: розуму важко за щось «зачепитися», коли звучать непередбачувані звуки, які неможливо вгадати, як знайому мелодію.
Не всі реакції під час практики тихі. Люди можуть плакати, сміятися, відчувати тепло, вібрації, «мурашки» в тілі. Частина учасників говорить про внутрішні підказки або рішення давніх питань. Є історії, коли людина знаходила відповідь на проблему, що не давала спокою два роки, або технічне рішення, над яким довго думала в роботі.
Війна, тригери та протипоказання
В умовах повномасштабної війни навіть звуки можуть нагадувати про небезпеку. Майстрині зізнаються: трапляється, що деяким учасникам ті чи інші вібрації спершу нагадують звук «шахеда». Тоді вони пояснюють, що дискомфортний звук швидко зміниться, а тіло з часом адаптується й на наступних сеансах ці фрагменти вже не викликають напруги.
Тетяна завжди уточнює стан здоров’я перед записом. Серед протипоказань називає шизофренію та тяжкі психічні стани, тромбофілію та серйозні судинні проблеми, а також наявність кардіостимулятора чи імплантів. Вагітність та менструація не є прямими протипоказаннями, але можуть посилювати відчуття, тому про це учасників попереджають окремо.
Психофізіотерапевт Олександр Стеценко нагадує, що різні сенсорні стимули давно використовуються в медицині як допоміжний інструмент. Звуки та світло впливають на загальний стан людини, але за своєю природою це інший механізм, ніж медикаментозна терапія. Він підкреслює: якщо такі практики полегшують стан і люди відчувають покращення, «це добре».
Скільки коштує сеанс і чому люди повертаються
Вартість групової сесії становить 750 грн. Майстрині називають це «енергообміном», адже кожна подорож вимагає від них значної концентрації, фізичних і емоційних зусиль.
Попри непросту економічну ситуацію, вільних місць на сеансах небагато. Часто нові учасники приходять за рекомендацією друзів або колег. Для команди це головний індикатор того, що напрямок має сенс.
Постійна відвідувачка Єлизавета так описує свій досвід:
«Я давно мріяла побувати на саундхілінгу саме в Сумах. Любила ці звуки ще за відео, але живе відчуття – зовсім інше. З перших секунд я відчула щастя. За годину повністю занурилась у стан, ніби відпочила цілу ніч».
Тетяна зізнається, що саме такі відгуки тримають команду в тонусі й не дають опустити руки. Для неї в цій практиці найважливіше – не лише «цілющі» звуки, а й стосунки між людьми, підтримка та любов, яку вдається створити у спільному просторі тиші.
