У серпні Сумський національний академічний театр імені М. Щепкіна очолив Дмитро Некрасов. У розмові з Українським радіо Суми він розповів, як сприйняв призначення, що вже змінюється в театрі та чим здивує новий сезон.
За словами Некрасова, шлях до керівництва пройшов природно: у 2017 році він приїхав до Сум як актор, згодом перейшов до режисури й поставив низку резонансних робіт – «Украдене щастя», «Тіні забутих предків», «Хлібне перемир’я», «Ніч перед Різдвом», «Попелюшку». Після конкурсу на головного режисера його фактично одразу запросили очолити театр як в.о. генерального директора – художнього керівника. «Тут мої люди, ми з командою чудово відпрацювали останній рік, тож погодився без вагань», – зазначив він.
Курс оновлення вже відчутний. Команда переосмислила концепцію, уточнила принципи роботи й за останній місяць видала три прем’єри. Офіційне відкриття сезону відбудеться 11 жовтня – вперше в історії театру одночасно на двох майданчиках. «Ми рухаємося у бік сучасного прочитання класики та нової української драматургії – театру емоційного, чесного, яким можна пишатися», – пояснює Некрасов.
В афіші вже є «Чекання» молодої режисерки Віолети Мітєвої – експериментальна робота, квитки на яку розкуповуються миттєво, та «Сто тисяч» у версії драматургині Каті Пінькової, що ставить Роман Козак. На 11 жовтня запланована прем’єра «Війна ж» за Наталкою Ворожбит у постановці самого Некрасова – подія розгортається на чотирьох локаціях театру, включно з «живим» автобусом. «У нас крейзі-ідеї, і ми їх реалізуємо завдяки потужній команді», – каже керівник.
Окрема гордість – інклюзивний напрям. Театр завершив черговий етап проєкту «Доступний театр» Українського культурного фонду: адаптовано 10 вистав для глядачів з порушеннями слуху. Торік працювали з аудиторією з порушеннями зору. «Це місія та складна технічна робота – від комунікації до обладнання. Емоції людей, які вперше можуть сприймати виставу, безцінні», – підкреслює Некрасов.
Попереду – постановка Артема Вусика «Альтернатива», участь одразу двох щепкінських робіт у фіналі національної премії «ГРА» («Украдене щастя» і «Аліса в Дивокраї»), а також великий тур Україною з «Ніч перед Різдвом» на 20 міст. Наступного року планують узятися за Шекспіра та залучити до постановок і молодих, і досвідчених режисерів.
Фінансування, за визнанням керівника, завжди виклик – допомагають партнерства, меценати та прокатні компанії. Міжнародні виїзди наразі пов’язані з грантовою підтримкою та запрошеннями, утім театр має досвід гастролей у Польщі, Румунії та Франції й готовий реагувати на можливості.
Турбота про дитячу аудиторію залишається пріоритетом: у репертуарі – «Дерево казок», «Івасик-Телесик», «Тото відважний», одна з вистав адаптована для малечі з порушеннями слуху. На новорічний період колектив готує казки на базовій сцені, паралельно вирушаючи в тур. Розглядають і «Лиса Микиту» – питання авторських прав у процесі узгодження.
В умовах повномасштабної війни театр працює на експериментальній сцені-укритті та малій сцені – безпека глядачів і трупи понад усе. Незважаючи на зменшені зали, покази стабільно проходять із аншлагами: у вересні всі квитки були розпродані завчасно, жовтень обіцяє повторити успіх. На місяць заплановано до 29 подій, включно з гастролями до Дніпра, Олександрії та Миколаєва з «Шинеллю».
Символічна назва 93-го сезону – «Сезон Стійкості». «Ми маємо вистояти й бути корисними, – наголошує Некрасов. – Хочемо відкриватися двома прем’єрами одночасно – з урахуванням усіх безпекових вимог. Для нас це історичний крок».
Трупа щепкінців стрімко молодшає – у штаті понад 220 працівників, із них 140-150 творчих. Водночас 12 акторів мобілізувалися до лав ЗСУ, і театр підтримує їх зборами та допомогою. «Ми соціально важлива інституція – не відсторонюємося, тримаємо контакт і допомагаємо, де можемо», – каже керівник.
Щодо особистої мотивації залишатися саме в Сумах, Некрасов говорить просто: «Тут моя команда. За минулий рік ми зробили неймовірний стрибок – «Украдене щастя» зіграли 60 разів, «Тіні забутих предків» за масштабом – найбільша моя робота. Я керую і паралельно ставлю – вихідних немає, але це свідомий вибір».
«Ми відкриватимемо для людей театр по-новому – чесний, емоційний, іноді ліричний, іноді трагічний. Театр, за який не соромно й яким можна пишатися», – підсумовує Дмитро Некрасов.
