Працівниці музею ткацтва у Кролевці власноруч шиють та тчуть шопери, які віддають охочим за донат, щоб допомагати українським військовим. Частина цих торбинок потрапляє до українців, які нині живуть за кордоном, а отримані кошти скеровують на придбання спорядження для солдатів.
Як пригадує директорка музею Вікторія Шприндель, на початку до створення сумок долучалися й школярки з місцевих навчальних закладів.
«Одного разу вчителька трудового навчання і технології із ліцею №3 привела своїх дівчат. І розглядали дівчата рушники, розглядали орнаменти, а потім кажуть: “А можна щось таке зробити, щоб можливо було в руках носити?”. Потім хтось із дівчат каже: “А зробімо шопери”. Ми погодилися наткати якісь елементи, взяти візерунки кролевецькі, а дівчата вже почали працювати над шоперами, використовуючи батьківські джинси».
Згодом, за її словами, ідея розвинулася від простої тканої торби до повноцінного аксесуара, який підходить до різного вбрання. До роботи додалися нові елементи оформлення, а також визначилися з розподілом коштів.
«Потім вирішили зробити не просто, щоб це була ткана торба, а щоб це був аксесуар, який жінка може одягнути під різне вбрання. Купили підклад, купили павутинку, сумочки проклеювали, на підкладі робили і вставляли зверху струни, щоб шопер мав торговий вигляд. І дітвора каже: “Давайте якось же, щоб вони були корисні для всіх”. І, відповідно, вони встановили ціну. Частково вони забирали кошти для себе, для своїх учнівських потреб. І вже другу частину вони відкладали нашим хлопцям і дівчатам, а ми вже передавали волонтерам або безпосередньо відсилали за потребами військовим», — розповідає пані Вікторія.
Одночасно на широкому верстаті майстрині виготовляють відразу два шопери. За словами директорки, створення однієї такої торбинки займає орієнтовно чотири – п’ять годин роботи.
До цього процесу долучена й Ірина Пурига. Вона з дитинства займається шиттям, а на початку повномасштабного вторгнення виготовляла для військових розвантажні жилети та підсумки, яких тоді не було у вільному продажу.
«Дуже цікаво те, що коли шиєш для хлопців, коли вони звертаються, ти вкладаєш туди певну енергетику. Вони будуть користуватися тим, що я виготовила, і це буде як захист, ментальний захист для наших захисників», — ділиться пані Ірина.
Одним із тих, хто звернув увагу на шопери музею, був військовий із Харкова Ігор Литвинов. Вікторія Шприндель розповідає, що тривалий час підтримували з ним зв’язок, за цей період Ігор став для колективу близькою людиною, а замовлені ним шопери передали як подарунок. Згодом він загинув під час служби.
Шопери замовляють також українці, які зараз мешкають за межами країни. Готові вироби продають на благодійних ярмарках у Канаді, а виручені кошти, за словами директорки, йдуть на закупівлю спорядження та інших необхідних речей для українських військових.
Крім того, музей уже кілька років поспіль організовує благодійні аукціони та приєднується до подібних заходів в інших містах України. Зібрані на них суми також спрямовують на підтримку українських захисників.
У приміщенні музею встановлена спеціальна скринька, куди відвідувачі можуть покласти гроші за придбані вироби. Працівниці, як зазначає керівниця закладу, передають ці кошти військовим безпосередньо або через волонтерів і роблять це вже близько трьох років.
«Така річ, скажімо так, для когось стала прикрасою, комусь вона гріє душу, а комусь вона хай не багато, але вона допомагає, допомагає на ті самі якісь особисті засоби чи на якісь великі потреби. Намагаємося постійно всіх волонтерів обійти, всім запропонувати свою допомогу, чим можемо. Тобто хай ми не великий музей, але ми намагаємося бути корисними сьогодні», — розповіла директорка музею.
