Релігійні громади Сумщини й надалі змінюють підпорядкування з УПЦ (МП) на Православну церкву України, однак цей процес іде повільніше, ніж очікували в ПЦУ. Владика Мефодій, керуючий Сумською єпархією, пояснює це війною, руйнуваннями та пріоритетом інших проблем, але переконаний, що перехід є питанням часу.
Де громади переходять швидше, а де – досі зволікають
За словами владики Мефодія, рух громад до ПЦУ охопив усю країну, але з різною інтенсивністю залежно від регіону. У західних областях, зокрема на Івано-Франківщині, Львівщині, Тернопільщині, Рівненщині та Хмельниччині, переважна більшість парафій уже змінила юрисдикцію. На Київщині, Черкащині та Дніпропетровщині процес також просувається активно.
На сході України, зокрема на Сумщині, все відбувається повільніше. Владика зазначає, що в області вже перейшло близько 70 громад, ще десятки готуються до такого кроку.
“Наша церква сьогодні є визнана православна церква. Ще до війни Міністерство юстиції визначило, що вони є афілійованими членами Російської православної церкви. Люди запитують, чому досі не всі перейшли. Ми хочемо, щоб це був мирний перехід, без суперечок, бо церква повинна займатися святими ділами, Святим Письмом і вчити людей, як жити достойно”.
За його словами, віряни дедалі краще усвідомлюють, що політика не має визначати життя церкви, а розмови про юрисдикцію – це не про поділ, а про духовну відповідальність.
Війна як головний гальмівний чинник
Однією з ключових причин повільного переходу громад на Сумщині владика Мефодій називає повномасштабну війну. Через постійні обстріли та руйнування парафії змушені вирішувати першочергові питання виживання.
Частина сіл і храмів на прифронтових територіях знищені або серйозно пошкоджені. Владика наголошує, що російські ракети й дрони не розрізняють, якому патріархату належить будівля – руйнуються як храми, так і житло мирних жителів.
При цьому він вважає, що священники мали б уже визначитися зі своєю позицією, якщо справді хочуть нести людям Боже слово, а не залишатися у структурі, яку пов’язують з Російською православною церквою.
Владика нагадав і про реакцію Вселенського патріарха на поведінку РПЦ у цій війні, а також про міжхристиянський діалог у світі, який розвивається в протилежному від воєнного заклику напрямку.
“Якщо церква оголошує священну війну проти православного народу, який передав їй віру, це нонсенс у православному світі. Сьогодні, навпаки, говорять про те, що християнам потрібно об’єднуватися і думати про спасіння людини та збереження світу, а не про суперечки між собою. Світ уже далеко пішов уперед – це не 13 століття”.
Баланс громад: ПЦУ і Московський патріархат на Сумщині
Владика Мефодій нагадує, що найбільша хвиля переходів розпочалася після отримання ПЦУ Томосу про автокефалію. Тоді громади масово ухвалювали рішення змінити юрисдикцію. З початком повномасштабного вторгнення темп знизився, але рух не зупинився.
Сьогодні в Сумській області, за його словами, ситуація виглядає так:
- близько 350 релігійних громад належать до Православної церкви України;
- приблизно 400 громад залишаються в юрисдикції УПЦ (МП);
- на Сумщині вже перейшло 70 і більше громад, ще десятки виявляють бажання приєднатися до ПЦУ.
Єпископ переконаний, що з часом співвідношення змінюватиметься на користь ПЦУ, оскільки, як каже він, питання канонічної належності та довіри до церкви лише загострюється на фоні війни.
Священники і капелани: від барикад до офіційної служби в ЗСУ
Окрема тема, на якій наголосив владика Мефодій, – участь Сумської єпархії ПЦУ в підтримці українських захисників. З перших днів повномасштабного вторгнення парафіяльні громади, церковні ради та віряни долучилися до допомоги територіальній обороні й армії.
Люди приносили до храмів ліки, продукти, одяг. Владика згадує, як Воскресенський собор у Сумах буквально завалили гуманітарною допомогою, яку збирали для військових та добровольців.
“Наші священники разом стояли з людьми на барикадах і молилися за них. Був дуже тяжкий час, ніхто не знав, як буде далі. Коли допомога від держави набрала системного характеру, багато священників записалися капеланами і відтоді перебувають разом з військами”.
Із часом Міністерство оборони офіційно ввело посаду військового капелана. До служби допустили тих, хто має вищу духовну освіту та пройшов військову підготовку, оскільки капелан сьогодні – це офіцерське звання. За словами владики, зараз близько 40 священників із Сумської єпархії несуть капеланське служіння у військових частинах, медичних закладах, пенітенціарній системі.
Серед них – священник, який раніше служив в УПЦ (МП), ветеран Афганістану отець Василь Бринчак. Після переходу до ПЦУ він одним із перших пішов капеланом на фронт, мотивуючи це своїм бойовим досвідом і бажанням підтримати молодих бійців.
Допомога переселенцям і священники поруч із людьми до останнього
Сумська єпархія ПЦУ, за словами владики, від початку повномасштабного вторгнення активно опікується внутрішньо переміщеними особами. Спершу громади організували не лише роздачу продуктів, а й гаряче харчування для тих, хто прибував у місто або втрачав домівки.
Розраховували на кілька людей, але охочих ставало дедалі більше – з 10 до 20, з 20 до 40, згодом до 80. Через брак площ у соборі та зростання потреби згодом перейшли на видачу продуктових наборів: хліб, булочки, крупи та інші базові продукти, які люди могли приготувати самостійно. Владика підкреслює, що допомога, отримана з-за кордону, роздавалась із повною звітністю.
Не менш важлива ділянка роботи – евакуація людей із прикордонних і прифронтових громад. Священники ПЦУ, каже він, залишалися в селах до останнього, а коли ситуація ставала критичною, допомагали вивозити тих, хто самостійно виїхати не міг.
Владика згадує благочинного Охтирського округу і куратора Великописарівського району отця Миколая Цюркала. Священник з трьома малими дітьми відмовлявся покинути громаду, попри те, що на храм уже падали бомби і дві церкви були знищені, а третя пошкоджена. Лише за наказом його вивели з небезпечної зони, і вже наступного дня поцілило в його дім.
Подібна історія – у Краснопіллі, де, за словами владики, були розбиті два храми ПЦУ, Святоуспенський і Святопокровський, а в інших парафіях, зокрема в селі Миколаївка, священник досі відмовляється залишити людей, які ще залишаються там.
Загалом по Сумській єпархії ПЦУ зруйновано близько 20 храмів. Частину священників перевели до інших громад, закріпили за вцілілими храмами, допомагаючи їм відновити служіння.
“Така доля священника. Ми мусимо триматися – з людьми, з армією, з тими, хто втратив домівку. І паралельно, попри війну, вести громади до єдності в ПЦУ”.
Попри руйнування, втрати та складні обставини, в Сумській єпархії переконані: перехід громад із Московського патріархату до ПЦУ триватиме й надалі, а роль церкви в підтримці військових і цивільних лише зростатиме.
