Андрій Деркач, якого шість разів обирали до Верховної Ради від округу №159 на Сумщині, залишив по собі не законодавчу спадщину, а слід зрадника. Наразі він переховується в Росії, де став сенатором Ради Федерації і увійшов до комітету з безпеки. В Україні ж його підозрюють у державній зраді, співпраці з ГРУ та створенні агентурної мережі для підриву української державності.
Політологиня Андріана Костенко зазначає, що Деркач утримував свій округ роками завдяки комунікації з виборцями. Водночас, за її словами, він був “наглядачем”, а не законодавцем, і його вплив мав стратегічний характер, зокрема в регіоні, де нині тривають активні бойові дії.
Кар’єра силовика і зв’язки з Москвою
Син колишнього керівника СБУ Леоніда Деркача, Андрій Деркач навчався у Московській академії ФСБ, а згодом працював в управлінні СБУ на Дніпропетровщині. У 1994 році перейшов в адміністрацію президента Леоніда Кучми. У 2000-х був наближеним до прем’єрів Пустовойтенка і Азарова, а після Революції Гідності перейшов до відвертої антиукраїнської діяльності.
Американські вибори, спецоперації і “плівки Деркача”
У 2020 році Деркач оприлюднив нібито записи розмов Петра Порошенка і Джо Байдена, які назвав доказами міжнародної корупції. Згодом американська розвідка офіційно визнала його російським агентом, який намагався втрутитися у вибори в США на користь Дональда Трампа. У США та Україні проти нього відкрили кримінальні провадження.
У 2021 році РНБО України запровадила проти нього санкції, а в 2022-му СБУ розкрила агентурну мережу ГРУ, де Деркач був ключовим фігурантом. Йому закидають створення приватних охоронних структур у кількох регіонах України для сприяння швидкому просуванню військ РФ під час вторгнення.
Екс-помічник Деркача Ігор Колєсніков на допиті заявив, що нардеп курував ці структури особисто, а його діяльність фінансувалася безпосередньо з Росії.
Розшук, арешт і позбавлення мандата
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій Деркач залишив Україну. У 2022 році його оголосили в розшук за статтею про державну зраду та незаконне збагачення. За інформацією САП, з 2019 по 2022 рік він отримав не менше 567 тис. доларів від спецслужб РФ. Після цього ВАКС заочно заарештував Деркача.
У січні 2023 року указом Володимира Зеленського Деркача позбавили громадянства. Верховна Рада припинила його депутатські повноваження. А міськрада Глухова забрала звання почесного громадянина міста.
У 2024 році він з’явився в Росії як сенатор від Астраханської області. Його обрання до Ради Федерації стало формальним підтвердженням переходу на бік країни-агресора.
Законотворчість і відвідуваність
Попри понад два десятиліття у Верховній Раді, Деркач не залишив по собі жодного дієвого закону. Із 17 зареєстрованих ініціатив жодна не стала чинною. За словами парламентського аналітика Віталія Микули, до 2022 року він пропускав до 90 % голосувань, а після – не з’являвся в парламенті зовсім. Усього за каденцію мав лише один короткий виступ із трибуни.
Згідно з даними “Чесно”, з 2019 по 2023 рік Деркач зареєструвався на засідання електронно лише 31 раз, тоді як інші нардепи із Сумщини мали по 150–180 входів. Понад 95 % голосувань він або проігнорував, або не брав участі.
Політична кар’єра і ресурси впливу
За роки депутатства Деркач балотувався від кількох партій – від “Трудової України” до “Партії регіонів”. У 2006 році очолив державний концерн “Укратомпром”, а раніше був президентом “Енергоатому”. Його основний політичний ресурс будувався не на партійній ідеології, а на мережах впливу в окрузі та стосунках із силовими структурами.
У 2020 році він очолював список партії “Наш край” до Сумської обласної ради, однак не пройшов. У 2024 році ця партія була заборонена через участь у підривній діяльності.
Під час Революції Гідності Деркач голосував за так звані “диктаторські закони” 16 січня 2014 року. За словами Костенко, його історія є показовою для критики мажоритарної системи, яка дозволяє проросійським фігурам роками втримувати владу через контроль на місцях.
