У Попівській громаді збереглися кулінарні традиції, які передаються з покоління в покоління. Місцева мешканка Любов Крига розповіла, як її свекрова бабуся, народжена ще у 1902 році, готувала перепічки – просту, але улюблену страву сільської дітвори.
За її словами, перепічки випікали кількома способами: у печі, на сковороді або навіть на висушених капустяних листках. У заможніших господарствах їх робили з білої муки, у бідніших – з чорної. Та незалежно від кольору тіста, смак залишався неповторним.
«Начинка могла бути різною – з капустою, картоплею, горохом чи м’ясом. Гарячі перепічки діти хапали прямо з печі й куштували ще теплими», – пригадує пані Любов. Свої перепічки вона нині готує на сухій сковорідці з невеликою кількістю олії та під кришкою. Улюблений варіант начинки – картопляна товканка з підсмаженим фаршем та цибулею.
Рецепт тіста передається у родині й сьогодні: до півлітра теплої води додають склянку олії, сіль, цукор і дріжджі, замішують еластичне тісто, дають йому підійти, після чого формують перепічки з начинкою та випікають на пательні. Готові вироби змазують маслом, щоб вони залишалися м’якими.
Окрім перепічок, на Конотопщині традиційно готували й інші страви: вергуни, юшку з галушками, а також пудрю – особливі млинці з борошна й крохмалю, які після запікання у печі ставали пухкими та ароматними. На Великдень же пекли десятки пасок у великих печах, використовуючи народні хитрощі, щоб уникнути підгоряння.
Такі кулінарні спогади Любові Криги нагадують, як прості сільські рецепти перетворювалися на справжні сімейні обряди, а звичайні перепічки ставали улюбленими ласощами кількох поколінь.
