Павлівський старостинський округ Білопільської громади став ще одним символом виживання на лінії вогню. Із семи сіл округу нині люди залишаються лише у самій Павлівці. Село потерпає від постійних російських обстрілів, тут зруйнована школа, амбулаторія, понівечені будинки й повністю відсутній зв’язок. Попри все, приблизно 20 мешканців не залишають своїх домівок і доглядають худобу.
Староста округу Світлана Федорченко розповідає — залишилися переважно ті, хто тримає корів, навіть у таких умовах. До повномасштабної війни у Павлівці жило майже тисяча людей, тепер більшість були змушені виїхати через постійні атаки.
Щоденна небезпека та втрати
Ворог обстрілює село артилерією, керованими авіабомбами і дронами, які скидають запалювальні речовини. Пожежі виникають миттєво — буквально днями були спалені ще два будинки. Колишня амбулаторія повністю знищена, школу давно розбомбили. У селах Шпиль, Волфине, Катеринівка, Мирлоги та Петрівське вже давно не мешкає жодної людини. Остання мешканка Кислої Дубини померла від тяжких поранень після авіаудару. Тепер село майже повністю спорожніло.
Мешканці, які залишили округ, здебільшого перебралися до Білопілля. Саме там нині працює сільрада та видають довідки, але навіть обстежити розбиті будинки неможливо — зона вважається надто небезпечною для перебування.
Гуманітарна допомога й залишки зв’язку
Світлана Федорченко щотижня намагається доставляти жителям Павлівки гуманітарну допомогу, але це щоразу виклик. Через повну відсутність мобільного зв’язку вона підтримує контакт лише через людей, які їздять на базар, аби дізнатись, чи всі живі й чи не потрібно чогось терміново привезти. Декілька чоловіків залишаються в селі заради худоби та господарства, хоча навіть така простота як доставка хліба чи ліків — справжня проблема.
Не хочуть залишати рідну землю
Попри небезпеку, більшість місцевих не готові виїжджати далеко від дому. Якщо й погоджуються, то тільки на переїзд до Білопілля, але навіть там стає дедалі небезпечніше. У прикордонних селах ситуація ще складніша — немає жодної інформації про декількох жителів Ободівського старостату та Іскрисківщини, з якими повністю втрачено зв’язок.
За словами старости, російських військ у самому старостаті немає, але обстріли не припиняються. Павлівка й далі тримається, а її мешканці вірять, що ЗСУ захистять їхню Сумщину.
На кінець травня 2025 року в самому Білопіллі з 16 тисяч довоєнного населення залишилося лише близько двох тисяч людей. Життя у прифронтових громадах і далі під загрозою, але люди не здаються — тримаються за рідне навіть у найскладніших умовах.
