Президент Володимир Зеленський наголосив на прямому зв’язку між доходами Росії від експорту сировини та інтенсивністю обстрілів українських міст. За його словами, послаблення санкційного тиску дозволяє Москві збільшувати продажі нафти, що фактично конвертується у нові атаки проти мирного населення.
Оприлюднена главою держави статистика за останній тиждень вражає своєю масштабністю. Протягом семи днів російські війська застосували проти України майже 1550 ударних безпілотників та понад 1260 керованих авіабомб. Крім того, територію країни атакували дві ракети.
«Прибутки дають Росії відчуття безкарності та можливості продовжувати війну. Тому тиск має продовжуватися, а санкції – працювати. Тіньовий флот Росії не повинен почуватися в безпеці у європейських водах чи будь-яких інших. Танкери, які працюють на бюджет війни, можна й потрібно зупиняти та блокувати, а не лише відпускати», – написав Зеленський 22 березня.
Заклик до посилення обмежень пролунав на тлі нових рішень Вашингтона. Зокрема, 12 березня адміністрація Дональда Трампа видала ліцензію, що дозволяє тимчасові закупівлі російських нафтопродуктів, які «застрягли в морі». Дозвіл Мінфіну США діє до 11 квітня і стосується лише вантажів, що були на суднах станом на день видачі документа.
Регулярні удари РФ із використанням РСЗВ, ракет та авіабомб по цивільній інфраструктурі в усіх регіонах України кваліфікуються міжнародною спільнотою як воєнні злочини. Правозахисники та юристи наголошують на цілеспрямованому характері цих атак, що мають на меті створення нестерпних умов для життя.
Експерти вбачають у діях агресора ознаки геноциду, посилаючись на Конвенцію ООН 1948 року. Це підтверджується не лише фізичним знищенням людей, а й публічними закликами до ліквідації української нації, депортацією дітей до РФ та намаганнями стерти культурну ідентичність на окупованих територіях.
Серед ключових доказів геноцидної політики фахівці виокремлюють:
- публічні заяви керівництва РФ про «штучність» української нації;
- свідоме руйнування систем життєзабезпечення (тепло, вода, енергетика);
- переслідування проукраїнського активу та вчителів на окупованих землях;
- нищення українських книг та викрадення історичних артефактів із музеїв.
Незважаючи на численні факти вбивств цивільних та руйнування лікарень і шкіл, Кремль продовжує заперечувати цілеспрямованість своїх атак. Водночас 149 країн – учасниць Конвенції мають зобов’язання не лише карати, а й активно запобігати актам геноциду як у воєнний, так і в мирний час.
Попри заперечення російської сторони, міжнародні організації продовжують фіксувати кожен випадок агресії. Забезпечення стабільного тиску на фінансові потоки агресора залишається єдиним шляхом до встановлення справедливого миру та припинення систематичного терору.
