Наталія Нартаєва з Нижньої Сироватки опинилася в епіцентрі балістичного удару по центру Сум 13 квітня. Внаслідок вибуху вона втратила руку, отримала численні поранення, але вижила — завдяки допомозі небайдужих та власній силі духу.
У день трагедії жінка приїхала до Сум, щоб зняти шви після операції на нозі. Після візиту до лікарні вона разом із водієм вирушила у центр міста, але саме в цей момент російська ракета влучила в один із кварталів неподалік.
Мить вибуху, що змінила життя
«Сиділа в машині, біля ЦУМу, мій знайомий пішов у справах, я залишилась. Через хвилин десять — перший вибух. А потім ще один. Я побачила дим, і в той же момент — мені одірвало руку. Все сталося дуже швидко», — згадує Наталія.
Жінку витягнули з понівеченого авто небайдужі перехожі. Вони оперативно наклали шину, турнікет і викликали швидку. Поруч лежали загиблі — ця картина назавжди закарбувалася в пам’яті Наталії.
«Шансу не було»: лікарі про стан постраждалої
Найбільше постраждала ліва рука. Попри намагання медиків врятувати кінцівку, травма виявилася несумісною з відновленням. За словами лікаря-ортопеда Костянтина Пальощенка, рука була фактично розірвана — проведено ампутацію на рівні плечового суглоба.
Крім цього, у жінки виявлено уламки скла в голові та ногах. Частину скал витягли під час операції, інші — залишаються під шкірою. Її стан оцінюється як середньої тяжкості, попереду — тривалий період лікування.
61 поранений, двоє — у важкому стані
Як повідомив заступник директора Сумської обласної лікарні Микола Савченко, того дня по медичну допомогу звернулися 61 постраждалий. 14 із них було госпіталізовано. Двоє залишаються у стабільно важкому стані. За словами лікаря, потреби в додаткових медикаментах наразі немає — клініка забезпечена всім необхідним.
«Я боєць — і буду жити далі»
Попри пережите, Наталія не здається. Вона жартує про город, яким цього року вже не займеться, але вірить, що ще повернеться до повноцінного життя. Донька з онуками зараз за кордоном, однак Наталія не самотня — має подруг, які підтримують її, підгодовують чотирьох собак і двох котів, які залишилися вдома.
«Я по життю боєць і оптимістка. Те, що сталося — вже не змінити. Головне, що я жива. Руки немає, але нога є, і я ще встану. Все буде добре», — каже Наталія.
