Багато українців помилково поєднують Різдво Івана Хрестителя з дохристиянськими гуляннями. Секретар Сумської єпархії ПЦУ Петро Попадинець детально пояснив для Суспільного позицію церкви щодо народних купальських традицій.
Різниця між релігійною датою та народними обрядами
Священнослужитель наголошує, що язичницьке коріння Купайла взагалі не має стосунку до церковного християнського літочислення.
“Так сталося, що в нашій історії, що співпали два свята: Івана Хрестителя та Івана Купала. Це дохристиянське свято, яке вшановували наші пращури. Православні християни святкують тільки Івана Хрестителя, Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього”, — пояснює Петро Попадинець.
Церква вшановує цього святого як фінального старозавітного пророка, який безпосередньо готував людство до появи Ісуса Христа.
Точки дотику та межа з окультизмом
Офіційне богослужіння та давній народний обряд мають лише один спільний елемент — це традиція збирання трав.
“Після Божественної літургії відбувається освячення квітів. Люди збирають відповідне зілля, приходять до церкви, освячують його, потім засушують і взимку п’ють чай. Оце спільне, можливо, єдине, що можна поєднати”.
Абсолютно всі інші відомі ритуали на кшталт нічних ворожінь чи плетіння вінків є суто язичницькими звичаями.
Духовне ставлення до купальських розваг
Ставлення духовенства до традиційних забав молоді залежить виключно від змісту, який учасники вкладають у свої дії.
“Те, що молодь збирається, — це гарно. Те, що дівчата плетуть віночки, — це прекрасно. Коли вогонь запалили і кругом вогню ходять, чи гріються, чи співають пісні — нічого плохого в тому немає”, — каже він.
Проте існує чітка духовна межа, коли звичайні розваги перетворюються на пряме порушення християнських канонів:
“Якщо є в цьому підтекст, що виконується якесь ворожіння, чи стрибають через вогонь, щоб пройти певне очищення — то це вже язичництво, окультизм”, — наголошує священник.
Православна церква не намагається заборонити звичайні народні веселощі, якщо в них немає містичного чи магічного підтексту.
“Господь дав человеку вільну волю і розум. Якщо людина робить якісь окультні справи і прикривається християнством чи релігією — це не може збігатися одним з одним. Є традиції гарні, українські, прекрасні, де дівчата з хлопцями зустрічаються, біля вогню співають українські народні пісні — це прекрасно”, — підсумовує протоієрей Петро Попадинець.
Історичне коріння прадавнього свята
Давні слов’яни пов’язували святкові дійства з літнім сонцестоянням, яке зазвичай припадає на двадцять перше червня.
Сама назва свята походить від Купала — міфічного божества літнього врожаю та злагоди, якого задобрювали перед початком жнив.
